РФС

3.       Основні положення облікової політики

Облікова політика, викладена нижче, послідовно застосовувалася до всіх періодів, представлених у цій фінансової звітності.

Нематеріальні активи

Нематеріальні активи Компанії, в основному, включають програмне забезпечення яке використовується для надання послуг та ліцензії на ліцензовані види діяльності. Витрати на створення та придбання нематеріальних активів капіталізуються на основі витрат, понесених при їх створенні. Витрати на придбання та створення нематеріальних активів рівномірно амортизуються протягом терміну їх використання. При розрахунку амортизації були використані наступні терміни корисного використання активів (у роках):

Очікувані терміни корисного використання та методи нарахування амортизації переглядаються у кінці кожного звітного року. У випадку необхідності проводяться відповідні зміни в оцінках, щоб врахувати їх ефект у майбутніх звітних періодах.

Основні засоби

Об’єкти основних засобів відображаються по фактичній собівартості за вирахуванням накопичених сум амортизації та збитків від знецінення. Щорічно керівництво Компанії визначає відхилення залишкової вартості основних засобів від їх справедливої вартості. У випадку виявлення суттєвих відхилень проводиться їх переоцінка. З цією метою залучається професійний оцінщик. У подальшому переоцінка основних засобів проводиться з достатньою регулярністю, щоб не допустити суттєвої різниці балансової вартості від тієї, яка б була визначена з використанням справедливої вартості на кінець звітного періоду.

Дооцінка балансової вартості, у результаті переоцінки основних засобів, відноситься на резерв з переоцінки, що відображений у розділі власного капіталу звіту про фінансове становище, крім тієї частини, в якій вона відновлює суму зменшення вартості  від переоцінки того самого активу, раніше визнаного в прибутках або збитках. Уцінка балансової вартості включається в прибутки чи збитки, за винятком випадків, коли уцінка безпосередньо компенсує дооцінку балансової вартості того самого активу в попередньому періоді і відноситься на зменшення резерву з переоцінки. Накопичена на дату переоцінки амортизація основних засобів перераховується пропорційно зміні балансової вартості активу в брутто-оцінці таким чином, щоб балансова вартість активу після переоцінки була рівна його переоціненій вартості.

Різниця між амортизацією, нарахованою на первісну вартість активу, та амортизацією, нарахованої на балансову вартість активу, щорічно перекласифікується з резерву з переоцінки в нерозподілений прибуток. Після вибуття активу залишковий резерв з переоцінки такого активу перекласифікується в нерозподілений прибуток.

Амортизація основних засобів нараховується за прямолінійним методом протягом очікуваного терміну корисного використання відповідних активів. При розрахунку амортизації були використані наступні терміни корисного використання активів (у роках):

При проведенні технічних оглядів, витрати на проведення ремонту визнаються в балансовій вартості об'єкта основних засобів, якщо задовольняють критерії визнання.

Основний засіб знімається з обліку при його вибутті або у випадку, якщо від його подальшого використання не очікується отримання економічних вигід. Прибуток або збиток від вибуття активу (розраховується як різниця між чистими надходженнями від вибуття та балансовою вартістю активу), включається до звіту про сукупні прибутки та збитки за період, в якому визнання активу припиняється.

Залишкова вартість, строки корисного використання та методи нарахування амортизації активів аналізуються наприкінці кожного фінансового року та коректуються в міру необхідності.

Інвестиційна нерухомість

Об’єкти інвестиційної нерухомості відображаються згідно моделі обліку по фактичним витратам за виключенням об’єктів, які призначені для продажу. Амортизація інвестиційної нерухомості нараховується за прямолінійним методом протягом очікуваного терміну корисного використання. При розрахунку амортизації були використані наступні терміни корисного використання активів (у роках): 50 – 100 років.

Переведення до категорії інвестиційної нерухомості або виключення з даної категорії проводиться тільки при зміні призначення об'єкта, що підтверджується:

-   початком використання нерухомості як нерухомість, зайняту власником, при переведенні з інвестиційної нерухомості в категорію нерухомості, займаної власником;

-   початком реконструкції з метою продажу, при перекладі з переведенні з інвестиційної нерухомості  до запасів;

-   завершенням періоду, протягом якого власник займав нерухомість, при переведенні з категорії нерухомості, зайнятої власником, до інвестиційної нерухомості  ; або

-   початком операційної оренди за договором з іншою стороною, при переведенні із запасів до інвестиційної нерухомості.

Якщо окремий об’єкт інвестиційної нерухомості одночасно є об’єктом, який використовується як для потреб власника, так й для надання в оренду, то вартість такого об’єкту розподіляється пропорційно до площ використаних для потреб власника та надання в оренду

Зменшення корисності активів

На кожну звітну дату Компанія визначає, чи є ознаки можливого зменшення корисності активу. Якщо такі ознаки існують, то розраховується вартість відшкодування активу з метою визначення розміру збитків від знецінення (якщо такий має місце). Вартість очікуваного відшкодування активу - це більша з двох значень: справедлива ​​вартість активу за вирахуванням витрат на продаж та вартість використання активу. Сума очікуваного відшкодування визначається для окремого активу, за винятком активів, що не генерують надходження грошових коштів  і, в основному, незалежні від надходжень, що генеруються іншими активами або групою активів. Якщо балансова вартість активу перевищує його суму очікуваного відшкодування, актив вважається таким, корисність якого зменшилася і списується до вартості відшкодування. При оцінці вартості використання активу, майбутні грошові потоки дисконтуються за ставкою дисконтування до оподаткування, яка відображає поточну ринкову оцінку вартості грошей у часі та ризики, властиві активу. Збитки від зменшення корисності визнаються у звіті про сукупні прибутки та збитки за період у складі тих категорій витрат, які відповідають функції активу, корисність якого зменшилася.

На кожну звітну дату Компанія визначає, чи є ознаки того, що раніше визнані збитки від зменшення корисності більше не існують або зменшилися. Якщо така ознака є, розраховується сума очікуваного відшкодування. Раніше визнані збитки від зменшення корисності відновлюються тільки в тому випадку, якщо мала місце зміна в оцінці, яка використовувалася для визначення суми очікуваного відшкодування активу, з часу останнього визнання збитку від зменшення корисності. У зазначеному випадку балансова вартість активу підвищується до очікуваного відшкодування суми. Отримана сума не може перевищувати балансову вартість (за вирахуванням амортизації), за якою даний актив визнавався б у випадку, якби в попередні періоди не був визнаний збиток від зменшення корисності. Сторнування вартості визнається у звіті про сукупні прибутки та збитки за період. Після такої зміни вартості, майбутні амортизаційні відрахування коригуються таким чином, щоб амортизувати переглянуту балансову вартість активу, за вирахуванням залишкової вартості, на систематичній основі протягом строку корисної служби.

Визнання фінансових інструментів

Компанія визнає фінансові активи та фінансові зобов'язання у своєму балансі тоді і тільки тоді, коли воно стає стороною контрактних зобов'язань на інструменти. Фінансові активи та зобов'язання визнаються на дату здійснення операції.

Згідно з МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», фінансові активи класифікуються на чотири категорії:

-   фінансові активи, що переоцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток;

-   позики та дебіторська заборгованість;

-   інвестиції, що утримуються до погашення;

-   фінансові активи, що є в наявності для продажу.

При первісному визнанні фінансових активів, вони визнаються за справедливою вартістю плюс, у разі, якщо це не інвестиції, які переоцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток, витрати за угодами, прямо пов'язані з придбанням або випуском фінансового активу. Коли Компанія стає стороною за договором, то вона розглядає наявність у ньому вбудованих похідних інструментів. Вбудовані похідні інструменти відокремлюються від основного договору, який не оцінюється за справедливою вартістю через прибуток або збиток у випадку, якщо аналіз показує, що економічні характеристики і ризики вбудованих похідних інструментів істотно відрізняються від аналогічних показників основного договору.

Компанія класифікує фінансові активи безпосередньо після первісного визнання і, якщо це дозволено або прийнятно, переглядає встановлену класифікацію в кінці кожного фінансового року.

Всі угоди з купівлі або продажу фінансових активів на «стандартних умовах» визнаються на дату укладення угоди, тобто на дату, коли Компанія бере на себе зобов'язання купити актив. Угоди з купівлі або продажу на «стандартних умовах» - це покупка або продаж фінансових активів, яка вимагає поставки активу в терміни, встановлені законодавством або правилами, прийнятими на певному ринку.

Фінансові активи, що переоцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток

Фінансовий актив відноситься до фінансових активів, які переоцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток, якщо він класифікується як утримуваний для продажу або є таким після первісного визнання. Фінансові активи переоцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток, якщо Компанія управляє такими інвестиціями та приймає рішення про купівлю або продаж на основі справедливої ​​вартості, відповідно до прийнятих управлінням ризиків або інвестиційною стратегією. Після первісного визнання витрати, що мають відношення до проведення операції, визнаються через прибуток чи збиток в міру їх виникнення. Фінансові активи, що переоцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток, оцінюються за справедливою вартістю; відповідні зміни визнаються в прибутках або збитках.

Позики та дебіторська заборгованість

Позики та дебіторська заборгованість - це непохідні фінансові активи з фіксованими або обумовленими платежами, які не котируються на активному ринку. Після первісної оцінки позики та дебіторська заборгованість обліковуються за амортизованою вартістю з використанням ефективної відсоткової ставки за вирахуванням резерву під знецінення. Амортизована вартість розраховується з урахуванням знижок або премій, що виникли при придбанні, й включає комісійні, які є невід'ємною частиною ефективної процентної ставки, і витрати по здійсненню угоди. Доходи і витрати, що виникають при припиненні визнання активу у фінансовій звітності, при знеціненні та нарахування амортизації, визнаються у звіті про сукупні прибутки та збитки.

При первісному визнанні, видані позики обліковуються за справедливою вартістю виданих коштів, що визначається з використанням ринкових відсоткових ставок на подібні інструменти, якщо вони істотно відрізняються від відсоткової ставки за виданою позикою. Надалі позики оцінюються за амортизованою вартістю із застосуванням методу ефективного відсотка. Різниця між справедливою вартістю виданих коштів та сумою погашення позики відображається як відсотки до отримання протягом терміну, на який видано позику. Амортизована вартість розраховується з урахуванням будь-яких витрат, пов'язаних із здійсненням операції, і будь-якого дисконту або премії при погашенні.

Позики, термін погашення яких більше дванадцяти місяців від дати звіту про фінансовий стан, включаються до складу необоротних активів.

Грошові кошти та їх еквіваленти складаються із залишків грошових коштів і депозитів до запиту з початковим терміном погашення три місяці або менше. Банківські овердрафти, що погашаються на вимогу й складають невід'ємну частину управління грошовими коштами Компанії, є компонентом грошових коштів та їх еквівалентів для цілей звіту про рух грошових коштів.

Інвестиції, наявні для продажу

Наявні для продажу фінансові активи - це непохідні фінансові активи, які спеціально віднесені в дану категорію або які не були віднесені до жодної з інших трьох категорій. Після первісного визнання фінансові активи, наявні для продажу, оцінюються за справедливою вартістю, а нереалізовані прибуток або збиток визнаються в іншому сукупному прибутку.

При вибутті інвестиції накопичений прибуток або збиток, раніше відображені в іншому сукупному прибутку, визнаються у звіті про сукупні прибутки та збитки за період. Відсотки, зароблені або сплачені за інвестиціями, відображаються у фінансовій звітності як відсоткові доходи або витрати, з використанням ефективної ставки відсотка. Дивіденди, зароблені з інвестицій, визнаються у звіті про сукупні прибутки та збитки в момент отримання прав на них.

Інвестиції, що утримуються до погашення

Якщо Компанія має намір і може утримувати до погашення боргові цінні папери, такі фінансові інструменти класифікуються як такі, що утримуються до погашення. Фінансові активи, що утримуються до погашення, спочатку визнаються за справедливою вартістю, плюс витрати, безпосередньо пов'язані з проведенням операції. Після первісного визнання, вони  оцінюються за амортизованою вартістю з використанням методу ефективної відсоткової ставки, за вирахуванням збитків від знецінення. Будь-який продаж або перекласификація інвестицій, що утримуються до погашення у сумі, що перевищує істотну незадовго до дати їх погашення, призведе до перекласификації всіх інвестицій, утримуваних до погашення, на інвестиції, наявні для продажу. Це допоможе запобігти Компанії класифікувати інвестиційні цінні папери у якості таких що є в наявності для продажу,  протягом поточного та двох наступних фінансових років.

Справедлива вартість

Передбачувана справедлива вартість фінансових активів і зобов'язань визначається з використанням наявної інформації про ринок і відповідних методів оцінки.

Передбачувана справедлива вартість фінансових активів і зобов'язань визначається з використанням дисконтованих грошових потоків та інших відповідних методів оцінки на кінець року; вона не вказує на справедливу вартість цих інструментів на дату підготовки цієї фінансової звітності. Ці оцінки не відображають ніяких премій або знижок, які могли б випливати з пропозиції одночасного продажу повного пакету певного фінансового інструменту Компанії. Оцінка справедливої ​​вартості ґрунтується на судженнях щодо передбачуваних майбутніх грошових потоків, існуючої економічної ситуації, ризиків, властивих різним фінансовим інструментам та інших факторів.

Оцінка справедливої ​​вартості ґрунтується на існуючих фінансових інструментах без спроб оцінити вартість очікуваної ф'ючерсної угоди активів і пасивів, які не вважаються фінансовими інструментами. Крім того, податкова раміфікація (розгалуженість), пов'язана з реалізацією нереалізованих прибутків і збитків, може вплинути на оцінку справедливої ​​вартості і тому не враховувалася в цій звітності.

Фінансові активи та фінансові зобов'язання Компанії включають грошові кошти і еквіваленти грошових коштів, дебіторську і кредиторську заборгованості, інші зобов'язання і позики. Облікова політика щодо їх визнання та оцінки розкривається у відповідних розділах цих Приміток.

Протягом звітного періоду Компанія не використовувала ніяких фінансових деривативів, процентних свопів і форвардних контрактів для зменшення валютних або відсоткових ризиків.

Непохідні фінансові зобов'язання

При первісному визнанні фінансові зобов'язання можуть бути віднесені до категорії переоцінюваних за справедливою вартістю через прибуток або збиток, якщо дотримані наступні критерії:

-   віднесення в категорію виключає або суттєво знижує непослідовність в методах обліку, яка в іншому випадку виникла б при оцінці зобов'язань або визнання прибутку або збитку по них;

-   зобов'язання є частиною групи фінансових зобов'язань, управління якими здійснюється і результати, за якими оцінюються на підставі справедливої ​​вартості, відповідно до політики управління ризиками;

-   фінансове зобов'язання містить вбудований похідний інструмент, який необхідно окремо відобразити у фінансовій звітності.

Станом на 31 грудня  Компанія не мала фінансових зобов'язань, які могли б бути віднесені до категорії переоцінюваних за справедливою вартістю через прибуток або збиток. Торгова кредиторська заборгованість та інші короткострокові монетарні зобов'язання, які спочатку визнаються за справедливою вартістю, надалі обліковуються за амортизованою вартістю з використанням методу ефективної процентної ставки. Процентні зобов'язання надалі оцінюються за амортизованою вартістю з використанням методу ефективної відсоткової ставки, що забезпечує той факт, що будь-які відсоткові витрати, що підлягають погашенню за період, мають постійну ставку в складі зобов'язань звіту про фінансовий стан. У даному разі відсоткові витрати включають початкові витрати на ведення операції і знижку, що підлягає виплаті після погашення, а також будь-який відсоток або купон, що підлягають виплаті, поки зобов'язання залишаються непогашеними.

Знецінення фінансових активів

На кожну звітну дату Компанія визначає, чи відбулося знецінення фінансового активу або групи фінансових активів.

Активи, що обліковуються за амортизованою вартістю

Якщо існує об'єктивне свідчення про появу збитків від знецінення за позиками та дебіторською заборгованістю, що обліковуються за амортизованою вартістю, сума збитку оцінюється як різниця між балансовою вартістю активів та поточною вартістю очікуваних майбутніх грошових потоків (за винятком майбутніх кредитних втрат, які ще не виникли), дисконтованих за первісною ефективною ставкою відсотка по фінансовому активу (тобто за ефективною ставкою відсотка, розрахованою при первісному визнанні). Балансова вартість активу повинна бути знижена або безпосередньо, або з використанням резерву. Сума збитку визнається у звіті про сукупні прибутки та збитки за період.

Спочатку Компанія оцінює наявність об'єктивних ознак знецінення окремо по кожному фінансовому активу, який окремо є суттєвим, або на сукупній основі фінансових активів, які окремо не є суттєвими. Якщо встановлено, що не існує об'єктивних ознак зменшення корисності окремо оціненого фінансового активу, незалежно від того, є він суттєвим чи ні, такий актив включається до групи фінансових активів з аналогічними характеристиками кредитного ризику, і ця група фінансових активів оцінюється на предмет зменшення корисності на сукупній основі . Активи, що оцінюються на предмет знецінення індивідуально, і за якими виникає або продовжує мати місце збиток від знецінення, не включаються в сукупну оцінку на предмет знецінення.

Якщо в наступний період сума збитку від знецінення зменшується, і таке зменшення може бути об'єктивно пов'язане з подією, що сталася після того, як було визнано знецінення, раніше визнаний збиток від зменшення корисності відновлюється. Будь-яке подальше відновлення збитку від знецінення визнається у звіті про сукупні прибутки та збитки за період в такому обсязі, щоб балансова вартість активу не перевищувала амортизовану вартість цього активу на дату відновлення.

По дебіторській заборгованості створюється резерв під знецінення в тому випадку, якщо існує об'єктивне свідчення (наприклад, ймовірність неплатоспроможності чи інших істотних фінансових труднощів дебітора) того, що Компанія не отримає всі суми, що належать їй відповідно до умов поставки. Балансова вартість дебіторської заборгованості зменшується за допомогою використання рахунку резерву. Знецінені заборгованості припиняють визнаватися, якщо вони вважаються безнадійними.

Фінансові активи, наявні для продажу

Сума збитку від знецінення інвестицій, наявних для продажу, визнається шляхом віднесення до прибутку або збитків, визнаного в іншому сукупному доході, і представленого за справедливою вартістю в резервному капіталі. Накопичений збиток, переміщений з іншого сукупного доходу і визнаний у прибутках і збитках, представляє собою різницю між вартістю придбання, за вирахуванням погашення основної суми та амортизації, і справжньої справедливою вартістю, за вирахуванням збитків від знецінення, раніше визнаних у прибутках та збитках. Зміни резервів під знецінення, пов'язаних з тимчасовою вартістю, відображаються як частина процентного доходу.

Припинення визнання фінансових активів та зобов'язань

Фінансові активи

Визнання фінансового активу (або, якщо доречно, частини фінансового активу, або частини групи подібних фінансових активів) припиняється у разі:

-   закінчення дії прав на отримання грошових надходжень від такого активу;

-   збереження Компанією права на отримання грошових надходжень від такого активу з одночасним прийняттям на себе зобов'язання виплатити їх у повному обсязі третій особі без істотних затримок; або

-   передачі Компанією належних їй прав на отримання грошових надходжень від такого активу і якщо Компанія або а) передала практично всі ризики і вигоди, пов'язані з таким активом, або (б) не передала й не зберегла за собою практично всі ризики і вигоди, пов'язані з ним, але при цьому передала контроль над активом.

У разі якщо Компанія передала свої права на отримання грошових надходжень від активу, при цьому не передавши й не зберігши